Головна кінопремія року завжди блищить і світиться, як бездоганна новорічна ялинка. Однак ніхто не скасовував людський фактор. Зірки теж можуть помилятися, невміло жартувати, падати на сходинках або навіть не приходити на вручення. Про конфузи і ляпи на церемонії нагородження розповість «Шоуманія».

44х44

ЗАЛИШТЕ СОБІ

Першим, хто не прийшов по статуетку, став американський актор Еміль Яннінгс у 1929 році. Він мав отримати «Оскар» у номінації «Кращий актор» за фільми «Останній наказ» і «Дорога, якою підуть усі». Яннінгс віддав перевагу не церемонії, а поїздці на батьківщину до Німеччини. Не захотів взяти «Оскар» і сценарист Дадлі Ніколс у 1936 році через конфлікт Гільдії сценаристів з Академіками. Актор Джордж А. Скотт у 1970 році назвав церемонію «ярмарком марнославства» і бойкотував подію. А суперзірка Марлон Брандо не лише не взяв статуетку у 1973 році, а й прислав замість себе індійку, яка виголосила промову на підтримку корінного населення Америки. Згодом виявилося, що це підставна актриса. Та галасу було багато.

brando godfather

ЛИШЕ ПАРУ СЛІВ, ПАНОВЕ!

Промови, вимовлені на сцені «Оскара», обмежені 45 секундами. Та до прийняття такого регламенту деякі артисти мучили аудиторію своїми подяками подовгу. Найдовшу промову виголосила Грір Гарсон у 1943 році, отримавши нагороду за участь у картині «Місіс Мінівер». Актриса вийшла зі словами «ой, я навіть не готувалася». У результаті прочитала лекцію більш ніж на сім хвилин. А от найбільш лаконічними виявилися режисер Альфред Хічкок у 1967 році та актор Джо Пеші в 1991 році. Обидва сказали лише «Спасибі».

alfred hitchcock

АЛЕ, АЛЕ… ВІН ЖЕ ЧОРНИЙ!

Перший расовий конфлікт на церемонії «Оскар» виник у 1940 році. Темношкіра актриса Хетті Макденіел отримала нагороду за кращу жіночу роль другого плану у фільмі «Віднесені вітром». Попри надану честь, вона просиділа в глибині залу на «місці для кольорових», звідки довго пробиралася до сцени по нагороду через «білі» столики. Через 76 років, у 2016 році, «Оскар» знову у фокусі расового скандалу. Щоправда, цього разу з ініціативи вже афроамериканської сторони. Актриса Джада Пінкетт-Сміт закликала бойкотувати церемонію, оскільки в основних акторських номінаціях не заявлений жоден чорношкірий артист. І скандал набирає обертів.

pinkett smith

О ЧАСИ, О ЗВИЧАЇ!

У 1970 році у США остаточно перемогла сексуальна революція. Стрічка «Опівнічний ковбой» режисера Джона Шлезінгера з прокатним рейтингом «Х» (тобто майже порнографія) став кращим фільмом. І якщо сьогодні сюжет, де молодий хлопець приїжджає з глибинки у велике місто заробляти проституцією, здається милою і зворушливою історією, то 45 років тому це був плювок в обличчя пуританському суспільству.

voit

ЛУЗЕР – ЦЕ ДОЛЯ

Є в «Оскара» і свої невдахи, хоч як би це звучало в контексті премії. Це два фільми: «Поворотний пункт» режисера Герберта Росса про світ балету. У 1976 році він був номінований на цілих 11 статуеток, та жодної не отримав. Повторив своєрідний «рекорд» Стівен Спілберг. У 1985 році його фільм «Квіти лілових полів» про важке життя дівчини в південних штатах на початку ХХ століття був заявлений у 11 номінаціях, і в усіх отримав відмову.

spilberg

ЧОГО ТЯГНУТИ?

Метр, один із провідних режисерів «золотого століття Голлівуду» Лоуренс Олів’є виявився великим жартівником. У 1985 році 78-летнего режисера запросили вручити статуетку за кращий фільм. Лоуренс Олів’є обвів поглядом зал і, не ставши називати всіх номінантів, оголосив переможця – картину «Амадей».

Laurence Olivier

Дивіться також: 

За ким дзвонить «Оскар»

Джада Пінкетт-Сміт бойкотує «Оскар»

Леонардо Ді Капріо дедалі ближче до «Оскара» 

, , , , , , , , , , ,